В ряді галицьких городів, занятих польським королем Казимиром в 1341 р. згадується й Теребовля. По смерти Казимира заняла місто залога короля Людвика угорського, що оставала тут аж до 1390 р. З того часу починається польська епоха історії Теребовлі, в яку в першу чергу стягнуто польських кольоністів Один з них Бартош відзначився в бою з Хрестоносцями в 1410 р. за що заплатив йому король Ягайло привілеєм на оснування нового міста по другому березі Гнізни, напроти старого, що одначе, дивним ходом обставин носить нині назву „старого“. В 1425 році оснував Ягайло латинську парохію з школою, на які призначив село Плебанівку. В 1497 р. переходило крізь Теребовлю польське військо під проводом короля Ольбрахта на покорення Турків, одначе бундючна виправа закінчилася страшною поразкою польських сил на Волощині та ще страшнішим відворотом. Рік опісля наскочив на Теребовлю волоський господар Стефан, який збурив місто і набрав бранців, яких казав вирізати в Підгайцях. Один з найгрізніщих татарських наскоків навістив Теребовлю в 1575 р. коли то Теребовля разом з дооколичними селами впала жертвою грабежі й вогню.
В 1594 р. наскочив на Теребовлю козацький отаман Наливайко, що забрав 160 коней та великі засоби харчів, зброї і пороху. Рік 1626 записався в історії Теребовлі цікавою подією. Дня 8 го грудня того року зїхалися до Теребовлі православні на наради над боротьбою з ріжновірними сектами з яких найбільшою ненавистю палали вони до бережанських Аріян. Тоді то заключено оружний союз православних, на якого чолі став дяк Успенської церкві у Львові Василь Боровійчук. На його приказ зїхалося дня 13 грудня 1627 року
