5. Грецьке θ, th передаємо звичайно через т: катедра, Атени, ортографія, аритметика, міт і т. д.
6. У чужих словах не подвоюється приголосний звук: абат, класа, каса, процес, колега, комісар, комуна, інтелігенція і т. д., тільки н подвоюємо в деяких словах: манна, панна, ванна, бонна, Ганна, осанна.
Але у власних назвах подвоюємо приголосний звук згідно з вимовою чужоземців: Едда, Міллер, Ганнібал, Мекка, Мессіна і т. д.
7. Початково e в чужих словах передаємо так: а) у словах давніх і часто вживаних, де воно вимовляється як йе, через є: євангелія, євангеліста, Єгипет, єзуїт, єретик, Єрусалим, Євген, Європа.
б) у словах рідко вживаних, де воно вимовляється як е, через е: евакуація, еволюція, егоїзм, екватор, екзамен, екскурсія, елегія, елемент, енергія, етика, етимологія, ефект, епоха, естетика.
8. Початкове i в чужих словах пишемо через і: історія, імперія, ідол, ідея, інститут, інтелігент, ігумен, Іспанія, Індія, Іван.
9. У чужих словах пишемо -ія, -іє: геніяльний, соціяльний, варіянт, пієтизм, гієна і т, д., але диякон, диявол.
10, Чужоземне -io звичайно передається через -іо: піонер, соціологія, пансіон.
11. Після приголосних зубних: д, т, з, с, ц, шиплячих: ж, ч, ш і після р у чужих словах (опріч власних імен та назв) пишемо и: директор, диспут, стиль, тип, президія, пропозиція, асигновка, система, цивілізація, цикл, принцип, ригорист, режим, ажитація, шифр і т. д.
Після всіх ииших приголосних звичайно пишемо- і: біблія, гімназія, маніфест, міністр, комісар, літр.
209
