і т. д.; 2) де-коли, де-куди, де-як, де-будь, де-небудь, де-далі, де-инде, де-инше, де-не-де і т. д.
2. Без звичайно пишемо окремо в тих випадках, коли воно з род. речівника утворює прислівник: без кінця, без ладу, без пуття, без тями, без сумніву і т. д.
3. До в тих випадках, коли воно з род. в. речівника утворює прислівник, звичайно пишемо окремо: до віку, до діла, до ладу, до мислі, до лиця, до пари, до прикладу, до речі, до часу; лиш иноді пишемо вкупі або через розділку: додому, додолу, до-щенту.
4. На в тих випадках, коли воно з речівниками утворює прислівник, пишемо иноді окремо, а иноді вкупі: а) на біду, на жаль, на щастя, на кшталт, на кінці, на передодні, на пробу і т. д. б) наприклад, накінець, насилу, назустріч, нарешті, навік, навіки, набік і т. д.
5. А) По в прислівниках звичайно не відділяємо, коли по з иншими складовими частинами прислівника так злилось, що утворює з ними один вираз: поволі, помалу, потроху, помацки, потім і т. д.
Б) По злучаємо розділкою в таких прислівниках як: по-батьківському, по-братерському, по-доброму, по-московському, по-німецькому, по-старому, по-справжньому, по-вкраїнському, по-мойому, по-твойому, по-нашому, по-перше, по-друге, по-третє і т. д.
6. В, у в прислівниках пишемо вкупі: вбік, убік, увіч, вгору, угору, удруге, взимку, влітку, вдень, удень, вночі, уночі, уплав, вповні, впочатку, управо, враз, врозсип, всилу, услід, усмак, утрьох, удвох, удвоє, вчетверо, втретє і т. д.
7. Що в прислівниках пишемо через розділку
206
