2. Після приіменників пишемо нього, неї і його, її і т. д.; без нього і без його, до неї і до її, на ньому і на йому, на ній і на їй, при нім і при їм, з ним і з їм і т. д. Коли-ж приімен. стосується не до заімен. тоді завжди пишемо; його, її і т.д.: на його думку, з її чоловіком і т. д.
3. Пишемо чий, чия, чиє (а не чій, чія, чіє).
1. Ні пишемо вкупі з заіменниками: ніхто, ніщо (нікого, нічого…) нікоторий, -а, -е, ніякий, -а, -е, нічий, нічия, нічиє, але ні з ким, ні з чим, ні з котрим, ні з яким, ні з чиїм; ні до кого, ні до котрого і т. д.
2. Сь пишемо вкупі з заіменниками: хтось, щось (когось, чогось..), котрийсь, котрась, котресь (котрогось, котроїсь…), якийсь, якась, якесь, чийсь, чиясь, чиєсь і т. д.
3. Аби, де, небудь, будь пишемо через розділку: а) або-хто, аби-що (аби-кого, аби-чого…), абикотрий, -а, -е, аби-який, -а, -е, аби-чий, аби-чия, аби-чиє і т. д.
6) де-хто, де-що (де-кого, де-чого…), де-котрий, -а, -е, де-кілька, де-який, -а, -е, де-чий, де-чия, де-чиє і т. д.
в) хто-небудь, хто-будь, що-небудь, що-будь, котрий-небудь, котрий-будь, який-небудь, який-будь, чий-небудь, чий-будь, скільки-небудь, кілька-небудь.
Прислівники, що утворюються з заіменників і приіменника по, пишемо через розділку: по-мойому,
202
