Коцюбинський, Груше́вський, козацький, молодецький і т.д.
- Примітка. Після л перед закінч. -ський пишемо ь, инші ж приголосні перед -ський не пом'якчуємо: сільський, ковальський, гуцульський (див. V).
6. Закінчення -ський додаємо просто до пня: панський, людський, братський, шляхетський, сирітський, студентський і т.д.
Коли-ж пень кінчається на к, ч, ць, тоді пишемо -цький (к+сь, ч+сь, ць+сь дало ць); козак — козацький, бурсак — бурсацький, ткач — ткацький, Гадяч — гадяцький, Межирічч-я — Межиріцький, мистець — мистецький, Козелець — Козелецький і т. д.
Коли-ж пень кінчається на г, ж, з, тоді пищемо -зький: Петербург — Петербурзький, Праг-а — празький, Волг-а — Волзький, Норвег-ія — Норвезький, Париж — паризький, Збараж — збаразький, Запорожж-я — запорозький; близький (з близський), Кавказ — кавказький, Киргиз — киргизький і т. д.
Коли-ж пень кінчається на с, ш, то перед закінченням -ський приголосні с, ш зникають: руський, черкаський, одеський; товариський, наський, чеський, волоський.
Увага. Також ш зникає й перед речівниковим закінченням -ство: товариство, птаство.
1, Пишемо мене, мені (а не мине, мині або міні).
201
