- Примітка 2. В орудн. відм. однини жіноч. р. завжди вимовляємо й пишемо закінчення -ою, -ею, -єю, а не -ой, -ей, -єй.
4. В орудн. відм. однини в словах жіноч. р. що кінчаються на приголосну:
1) пишемо закінчення -ю: старістю; частю, вдячністю, відповіддю і т. д.
2) приголосні, окрім р, коли перед ними стоїть голосна, подвоюються й мякчаться: міддю, маззю, сіллю, тінню, віссю, міццю і т. д., але матір'ю.
3) після подвоєних шиплячих: ж, ч, ш пишемо ю: подорожжю, річчю, ніччю; також пишемо в орудн. відм. одн. -ю і після неподвоєних шиплячих: жовчю, харчю і т. д.
§ 2. Правопис речівникових закінченнів: -ування, -ювання, -о́вання (-ьо́вання), -чик, -ство(-цтво).
1. У речівниках середн. р., що походять од дієслів на -увати, -ювати (міркувати, воювати), пишемо закінчечня -ування, -ювання, коли наголос приходиться після -у, -ю або перед -у, -ю: міркува́ння, друкуван́ня, панува́ння, дівува́ння, воюва́ння, танцюва́ння, використо́вування, вико́хування, вихо́вування: і т. д. -о́вання, -ьо́вання, коли наголос падає на -о́: будува́ння (дія), але будо́вання (наслідок дії, будівля), мурува́ння, муро́вання; риштува́ння, ришто́вання; малюва́ння, мальо́вання і т. д.
2. Перед закінченням -чик пишемо ту приголосну, якої потребує етимологія слова, цеб-то ту, на яку кінчається пень слова, що від його утворюємо нове слово: брат-чик, гороб-чик, доклад-чик, молод-чик.
197
