ному відм. множини треба писати -і (а не -и): доброї їжі, з великої тучі, багато каші, чистій душі, в пущі, на високій кручі, солодкі груші, великі калюжі і т. д.
Також пишемо -і в наз. та знах. відм. мн. в таких словах жіноч. р., як: радощі, молодощі, труднощі, гордощі, лінощі і т. д. (що ніби являються множиною для слів на -ість: радість, молодість і т. д.).
2. У словах жін. р. що кінчаються на м'який приголосний з попереднім приголосним треба писати в род. одм. однини -и, а в дав. і місц. одн. та назив. і знах. множини -і: до смерти, нема свідомости; при смерті, по совісті, добрі вісті.
Коли-ж слово жін. р. кінчається на приголосний з попередньою голосною, то пишемо в родов., дав. і місц. одн. та наз. і знах. мн. -і: нема пам'яті, без сповіді, темної ночі, тяжкі податі, ці речі, і т. д.
Виняток: сіль — соли.
3. У словах жіночого роду твердої одміни (що кінчаються на -а) в орудн. відм. однини треба писати -ою а в словах жін. р. м'якої одміни (що кінчаються на -я, -жа, -ча, -ша, - ща) -ею і -єю (після голосної): хатою, водою, мамою, Україною; землею. ненею, неділею, вишнею, молодицею, Орисею; їжею, сажею, кручею, тучею, тушею, пущею; колією, лінією. зграєю, Марією і т. д.
- Примітка 1. Треба пам'ятати, що в прикметниках жін. р. в орудному відм. одн. пишеться тільки закінчення -ою (в м'якій одміні -ьою): доброю, чужою, пахучою, ширшою, кращою, синьою, осінньою, третьою…
196
