2. У давальн. відм. одн. в словах чолов. р. твердої одміни треба писати закінчення -ові, у словах-же м'якої одміни -еві, а в тих, що кінчаються на -й, -єві: братові, козакові, батькові, Шевченкові, Грінченкові; коневі, учневі, ковалеві, учителеві, Василеві, гостеві, зятеві, кобзареві, цареві, манастиреві, ножеві, родичеві, ткачеві, товаришеві, кущеві; краєві, гаєві, раєві, злодієві, палієві…
- Примітка. До твердої одміни належать речівники з закінченнями на твердий звук (брат, козак, батько, Шевченко), а до м'якої — речівники на -ь, й, я, є, на шиплячий: -ж, -ч, -ш, -щ, і ті слова на -ар, -ир, -ір, що в родов. відм. мають на кінці -я.
3. У словах чолов. та середн. р. в орудному відмінкові однини в твердій одміні треба писати -ом, у м'якій-же -ем, а в тих, що на -й, -єм: братом, козаком, батьком, Шевченком, вікном; конем, учнем, ковалем, Василем, полем, гостем, кобзарем, манастирем, ножем, мечем, товаришем, борщем; краєм, гаєм, злодієм, роєм…
4. У словах чолов. р. що кінчаються на -ж, -ч, -ш, -щ, у називному та знахідному відмінкові множини треба писати -і: ножі, паничі, товариші, гроші, кущі і т. д.
5. У називн. відм. мн. речівників, що кінчаються в називн. одн, на -ин, наросток -ин зникає і пишемо -е, а не -и: селянин — селяне, міщанин — міщане, слов'янин — слов'яне, татарин — татаре і т. д., також пишемо люде.
6. У родовому відм. мн. речівників чолов., а також жіноч. та середн. пишемо закінчення -ей,
194
