Та коли в таких словах перед ц стоїть звук л, то тоді ь треба писати: пальця, смальцю, з закальцем і т. д.
§ 6. Знак ь пишемо після т у З ос. одн. та мн. теперішнього й будучого часу дієслів: ходить, біжить, сидять, розмовляють і т. д.; також пишемо ь у цих формах і перед ся: боїться, сердиться, дивуються, кохаються і т. д.
У сполученнях здн, ждн і стн зубні звуки д і т перед н у вимові зникають і тому ми пишемо: празник, пізно, борозна, тижня, кожний, пісний, чесний, корисний, власний, пропасниця, звісний, вісник, існувати, персня, первісний і т. д.
У сполученні чн пищемо ч, а не ш: безпечний, сердечний, безконечний, місячний, помічний, помічник, влучний, вдячний, зручний, вічний, яєчня, ячний, Сагайдачний і т. д.
Але завжди пишемо: рушник, рушниця, мірошник, слушний, торішній.
Приросток з (або із) перед глухими приголосними: к, т, п, х змінює своє з на с: сказати, струсити, спізнитися, сходитися і т. д.
Перед усіма иншими приголосними (як дзвінкими, так і глухими) приросток з (або із) не змі-
191
