Остап і Андрій кинулися з усією палкістю юнаків у це розгульне море і забули вмить і батьківську хату, і бурсу, і все, що хвилювало перше душу, і віддалися новому життю. Все цікавило їх: розгульні звичаї Січі і нескладна управа та закони, що здавалися їм іноді навіть занадто суворими в такій свавільній республіці. Коли козак прокрався, потяг якусь дрібничку, це вважалося вже за неславу для всього козацтва; його, як безчесного, прив'язували до ганебного стовпа і клали коло нього кия, яким всяк, хто проходив, мусив ударити його, аж поки таким чином не забивали його на смерть. Боржника, що не платив, приковували ланцюгом до гармати, де й мав він сидіти доти, доки хтось із товаришів вирішав викупити його, заплативши за нього борг. Але найбільше справила враження на Андрія страшна кара, приділена за смертовбивство. Тут таки при ньому викопали яму, спустили туди живого убійника і на нього поставили труну з тілом ним убитого, а потім обох засипали землею. Довго потім ввижався йому страшний обряд кари, і все уявлявся цей живим засипаний чоловік разом з жахливою труною.
Скоро обидва молоді козаки здобули собі
