його сила. І повів він очима круг себе: боже! все невідомі, все чужі обличчя! Хоч би хтось із близьких був при його смерті. Він не хотів би чути ридань та жалів слабої матері, чи несамовитого голосіння дружини, що рве на собі волосся і б'є себе в білі груди; хотів би він тепер побачити твердого мужа, який би розумним словом освіжив його і втішив при сконанні. І впав він на силі і гукнув у немочі душі: — Батьку! де ти? чи чуєш ти?
— Чую! — пролунало серед загальної тиші, і весь мільйон народу разом здригнувся. Частина військових вершників кинулась пильно оглядати юрби народу. Янкель пополотнів, як смерть, і коли вони трохи відійшли від нього, він з острахом обернувся назад, щоб глянути на Тараса; але Тараса вже коло нього не було: його й слід запав.
Знайшовся слід Тарасів. Сто двадцять тисяч козацького війська показалось на кордонах України. Це вже не була якась мала частина чи загін, що виступив на здобич або
