чи немає між ними одного, наймилішого за всіх; але багато пройде через місто всякого війська, і вік не буде між ними одного наймилішого за всіх.
Так наче й не бувало половини Незамайківського куреня! як градом вибиває враз всю ниву, де, мов щирозолотий червінець, красувався всякий колос, так їх вибило й поклало.
Як же кинулися козаки! як схопилися всі! як закипів курінний отаман Кукубенко, побачивши, що кращої половини куреня його немає! разом вбився він з останніми своїми незамайківцями в саму середину, в гніві посік на капусту першого, що трапився, багатьох кіннотників позбивав з коней, діставши списом і кіннотника і коня, пробився до гармашів і вже відбив одну гармату; а вже там, бачить, клопочеться уманський курінний отаман, і Степан Гуска вже відбиває головну гармату. Покинув він тих козаків, і повернув із своїми в другу ворожу гущу: там, де пройшли незамайківці — то там і вулиця! де завернули — то вже там і провулок! Такі видно було, як ріділи ряди і снопами валилися ляхи! А коло самих возів Вовтузенко, а спереду Черевиченко, а коло далеких возів Дегтяренко, а за ним курінний отаман Вертихвіст.
