Сторінка:Гоголь М. Тарас Бульба (1937).djvu/156

передавали переднім, завдаючи дива ворогові, що не міг зрозуміти, як стріляють козаки, не набиваючи рушниць. Уже не видно було за великим димом, шо обняв і те і те військо, не видно було, як то одного, то другого не ставало в рядах; але почували ляхи, що густо летіли кулі й жарким ставало діло; і коли подалися трохи назад, щоб відсторонитися від диму й обдивитися, то багатьох не долічилися в рядах своїх; а в козаків, може, другий-третій був убитий на всю сотню. І все палили козаки з пишалів, ні на хвилину не даючи перерви. Сам іноземний інженер дивувався з такої, ніколи ним не баченої тактики, сказавши тут же при всіх: — От браві молодці запорожці! от як треба битися й іншим по інших землях! — І дав раду повернути тут же на табір гармати. Тяжко ревнули на табір широкими горлами чавунні гармати; здригнулася, далеко загувши земля, і вдвоє більше затягло димом усе поле. Почули запах пороху серед майданів і вулиць в дальших і ближчих містах. Але націлювачі взяли надто високо, розпечені ядра вигнули надто високу дугу; страшно завищавши в повітрі, перелетіли вони через голови всього табору і зарилися далеко в землю, зірвавши й метнувши високо в