козаків, пограбували в ній усе, відкопали скарб, який у схові держали козаки під землею, перебили й забрали в полон усіх, хто зоставався, і з усіма забраними гуртами й табунами подалися прямо до Перекопа. Один тільки козак, Максим Голодуха, вирвався дорогою з татарських рук, заколов мірзу, одв'язав у нього мішок з цехінами і на татарському коні, в татарській одежі, півтора дня й дві ночі тікав від погоні, загнав на смерть коня, пересів на другого, загнав і того і вже на третьому приїхав у запорізький табір, дізнавшись на дорозі, що запорожці були під Дубном. Тільки й устиг сповістити він, що скоїлось таке лихо; а чого воно скоїлось, чи курнули зосталі запорожці, за козацьким звичаєм, і п'яні віддалися в полон, і як дізналися татари про місце, де був закопаний військовий скарб, — того нічого не сказав він. Тяжко стомився козак, розпух увесь, лице попекло й попалило йому вітром: упав він тут же і заснув міцним сном.
При таких випадках водилося в запорожців гнатися ту ж хвилину за хижаками, щоб наздогнати їх на дорозі, бо полонені якраз могли опинитися на базарах Малої Азії, в Смірні, на Крітському острові, і бог знає, в яких міс-
