тільки є, продам, віддам, згублю за таку вітчизну!
На мить остовпівши, як прекрасна статуя, дивилась вона йому в вічі і враз заридала, і з дивною жіночою поривчастістю, на яку буває здатна тільки сама нерозважно-великодушна жінка, створена на прекрасний сердечний рух, кинулась вона до нього на шию, обхопивши його снігоподібними дивними руками, і заридала. В цей час почулися на вулиці неясні крики, в супроводі трубних і літаврних звуків; але він не чув їх; він чув тільки, як чудові уста обвівали його запашним теплом свого дихання, як сльози її текли струмками до нього на лице, і пахуще її волосся, спустившись все з голови, обплутало його всього своїм теплим і блискучим шовком.
В цей час вбігла до них з радісним криком татарка: — Врятовані, врятовані! — кричала вона, не тямлячи себе. — Наші увійшли до міста, привезли хліба, пшона, борошна і зв'язаних запорожців. — Але не чув ніхто з них, як „наші“ увійшли до міста, що привезли з собою та яких зв'язали запорожців. Повний не на землі навіюваних почувань, Андрій поцілував у ції запашні уста, що припали до
