ріння бога, ніж усі ми, і далеко до тебе всім іншим боярським жінкам та дочкам-паннам. Ми не гідні бути твоїми рабами, тільки небесні ангели можуть служити тобі!
З усе більшим подивом, вся обернувшись у слух, не пропустивши ні одного слова, слухала панна щиру сердечну мову, в якій, наче в дзеркалі, відбивалася молода, повна сили душа, і кожне просте слово цієї мови, вимовлене голосом, що виходив прямо з дна його серця, повите було в силу. І подалося вперед усе прекрасне лице її, відкинула вона далеко назад докучливе волосся, відкрила уста і довго дивилася з відкритими устами; потім хотіла щось сказати і раптом спинилася і згадала, що іншим призначенням ведеться рицар, що батько, брати і вся вітчизна його стоять позад нього суворими месниками, що страшні запорожці, які обложили місто, що на люту смерть роковані всі вони з своїм містом… І очі її раптом стали повні сліз; швиденько вона схопила хустку, шовками шиту, накинула собі на обличчя її, і хустка за хвилину стала вся мокра; і довго сиділа вона, закинувши назад свою прекрасну голову, затиснувши сніжнобілими зубами свою прекрасну нижню губу, наче б раптом по-
