Сторінка:Гоголь М. Тарас Бульба (1918).djvu/88

шні міщани, та як ще й нинї можна бачити по деяких містах Польщі й Литви. Всї вони були покриті не в міру високими дахами з силою віконець і продухвин. З одного боку, майже коло самого костела, піджимала ся по над всї инші зовсїм неподібна до других будівля, мабуть ратуш або якенебудь инше урядове місце. Вона була на два поверхи і над нею зверху був виведений двома дугами бельведер, де стояв вартовий; великий циферник годинника вмурований був у дах. Майдан здававсь мертвим, але Андрієви причув ся якийсь слабий стогін. Роздивляючись, він запримітив на другім боцї купку двох-трох людий, що лежали на землї майже без нїякого руху. Він почав уважнїйше дивити ся, чи вони спали, чу були мертві, і в ту мить наткнув ся на щось, що лежало біля його ніг. То було мертве тїло жінки, мабуть Жидівки. Здавалось, вона ще була молода, хоч з її знївечених, виснажених черт годї було пізнати те. На голові в неї була червона шовкова хустина; перли, чи буси в два ряди вкрашали її наушники; два-три довгі кучері випадали з-під них на її висохлу шию з напруженими жилами. Біля неї лежало дитя, корчево ймивши ся рученятами за її худі груди й скрутивши їх пальцями від мимовільної злости, що в них не було молока. Воно вже не плакало і це кричало, й тільки по тихих рухах його че-