всїх хлїборобів. З міста дивили ся з острахом, як винищують ся засоби їх прожитку. А тимчасом Запорожцї обвели все місто в два ряди своїми мажами, розложили ся куренями, як у себе на Сїчі, курили люльки, міняли ся зброєю, що здобули в бою, грали в чехарду і в кости та з убійчим спокоєм поглядали на місто. На ніч розпалювали вогнї; кашовари варили для кождого куреня кашу в величезних мідяних казанах; коло вогнїв, що горіли цїлу ніч, стояла варта. Але Запорожцї стали швидко нудьгувати від нероботи й довгої тверезости без нїякого дїла. Кошовий звелїв навіть подвоїти пай вина, що иногдї водило ся в війську, коли не було тяжкої роботи і рухів. Молодим, а найпаче синам Тараса Бульби не до вподоби було таке життє. Андрій помітно нудьгував.
— Нерозумна голово, — говорив йому Тарас: терпи козаче, отаманом будеш! Ще не той добрий вояка, хто в важнім дїлї не забув голови, а той, хто й без дїла не занудьгує, і хоч ти йому що хочеш роби, а він все таки покладе на своїм.
Але не згодитись палкому юнакови із старим: у кождого своя вдача, й не одними очима дивить ся кождий на те саме дїло.
Тимчасом надійшов полк Тараса, приведений Товкачем; з ним було ще два осаули, писарь та инша полкова старшина; всїх ко-
