тє, пяних було не богато, й через те рішили послухати розумної ради.
Зараз таки кілька чоловік переправилось на другий берег Днїпра у війскову скарбницю, де в недоступних схованках, під вобою і в очеретах, переховував ся війсковий скарб і запаси зброї. Инші кинулись до човнів оглядати їх і лаштувати до походу. В мить юрба народа покрила беріг. Кілька теслїв явились з топорами. Старі, опалені, широко-плечі, дужі Запорожцї з сивизною на вусах і молоді, чорновусї, попідкочувавши шаровари, стояли по колїна в водї і стягали міцним канатом чайки з берега в воду. Инші двигали готові, сухі колоди і всякий матеріял. Тут обшивали човен дошками; там перевернули його верх дном, глобили і засмолювали; онде, по козацькому звичаю, привязували до боків чайок вязанки довгого очерету, щоб морська хвиля не залила їх; по всїм березї порозкладали огнища і топили в мідяних казанах смолу, щоб заливати човни. Бувалі і старі козаки навчали молодих. Стукіт і гомін при роботї підняв ся на весь округ і беріг мов живий заворушив ся.
Якраз усей час великий пором став підпливати до берега. Юрба людий, що стояла на нїм, ще здалека махала руками. То були козаки в обідраних свитах; в богатьох не було нїчого крім сорочки й коротенької люль-
