вибори і пішла гулятика, якої досї ще не бачили Остап і Андрій. Шинки з вином рознесли до одного; мід, горівку і пиво забирали таки так, без гроший; шинкарі раді були, що хоч самі остались живі. Цїлу ніч лунали крики та піснї, в яких співалось про подвиги козаків, і місяць ще довго бачив товпи музик, що ходиили по вулицях з бандурами, торбанами, круглими балалайками, та співцїв, яких держали на Сїчі, щоб співали в церкві та славили запорожські подвиги. Нарештї хміль і втома стали перемагати міцні голови і можна було бачити, як тут та там падав на зомлю козак; як товариші обнявши оден одного, і заплакавши сердечно сльозами, падали разом до долу. Там юрбою лягала цїла купа; там дехто добирав місце, де-б лїпше лягти, і падав прямо на деревяну колоду. Остатнїй, що був найміцнїйший, мимрив ще якісь недоладні слова; врештї й його підкосило похміллє, повалив ся й він, — і заснула вся Сїч.
А другого дня Тарас Бульба вже радив ся з новим кошовим, як підняти Запорожцїв на якебудь дїло. Кошовий був розумний і хитрий козак, знав Запорожцїв вздовж і впоперек і зразу сказав:
— Не можна присяги ломити, нїяк не
