клейноди? — спитались суддя, писарь і осаул і готувались уже класти каламарь, війскову печать і пернач.
— Нї, ви оствайтесь, — закричали з юрби, — нам треба було тільки кошового прогнати бо він — баба, а нам чоловіка треба на кошового.
— Кого-ж тепер виберете за кошового? — спитала старшина.
— Кукубенка виберемо! — гукала одна частина.
— Не хочемо Кукубенка! — гукала друга. — Завчасу йому, ще молоко на губі не висохло.
— Шило най кошовим буде! — гукали одні. — Шила за кошового!
— В потилицю тобі шило! гукала, лаючись, юрба. — Що він за козак, коли прокрав ся, собачий син, як Татарин? Чортови в зуби пяницю Шила!
— Бородатого, Бородатого виберім за кошового!
Не хочемо Бородатого! К'нечистій матері Бородатого!
— Кричіть Кирдягу! — шепнув Тарас декому.
— Кирдягу, Кирдягу! — кричала юрба. — Бородатого! Бородатого! Кирдягу! Кирдягу! Шила! К'чорту з Шилом! Кирдягу!
Всї кандидати, почувши свої імена, за-
