воза, а верх я закладу цеглою. Пан собі дужий і міцний і через те йому буде байдуже, коли буде трохи важенько, а я на сподї у возї зробю дїрочку, щоб годувати пана.
— Роби, як хочеш, тільки вези!
І через годину віз з цеглою виїхав з Уманя, запряжений двома жидівськими шкапами. На одній з них сидїв високий Янкіль, і довгі кучеряві пейси його розвівали ся зпід жидівської ярмурки, коли він підтрясав ся на коняцї, довгий, як верства, поставлена при дорозї.
В той час, коли се дїялось, на пограничних місцях не було ще нїяких митників та об'їздчиків, сеї страшної біди підприємливих людий, і через те всякий віз, що хотїв. Коли-ж хто й обшукував та ревізував, то робив се більше задля власної втїхи, особливо, коли на возї лежало дещо, що приманювало око, а власна рука мала міць і вагу. Але до цегли охочих зовсїм не було і без перешкоди в'їхав віз головною брамою до міста. Бульба, лежачи в своїй тїсній клїтцї, чув тільки шум, крики возниць і більш нїчого. Янкіль, підплигуючи на своїй низенькій, пилом припалій коняцї, повернув, покрутивши трохи вулицями, в темну й вузеньку вулицю, що зва-
