Сторінка:Гоголь М. Тарас Бульба (1918).djvu/145

Ця сторінка вичитана

треба битись і другим по других землях! — І звелїв повернути на табор гармати.

Тяжко ревнули широкими горлами чавунні гармати; задрожала і далеко загула земля і вдвоє більше затягнулось димом усе поле. Почули запах пороху серед майданів і вулиць по близших і дальших містах. Але цїлцї взяли надто високі і нагріті ядра вигнули за велику дугу; страшенно завили в повітрі, перелетїли через голови усього табору й зарились глибоко в землю. Ухопив себе за волосє француз-інжинїр, бачучи таких гарматних майстрів, і почав сам прицїляти гармати не зважаючи на те, що невпинно пражили й сипали кулями козаки.

Тарас побачив ще здалека, що біда буде незамайківському і стебликівському куреню, й гукнув на весь голос:

— Вибирай ся швидше ізза возів, і сїдай на коний!

Але не поспіли б зробити сього козаки, колиб Остап не кинув ся в саму середину: вибив запали у шістьох гарматних, тільки не зміг вибити у чотирьох, — прогнали його назад Ляхи. А тим часом чужоземний капитан сам узяв в руку запал, щоб вистрілити з величезної гармати, якої козаки нїколи й не бачили. Страшенно дивилась вона своєю пащекою, і тисяча смерти виглядало звідтіля. І як гримнула вона, а за нею слїдком ще три инші, за-