да, молодший від нас усїх, але розум у нього, як у старого козака.
Остап, знявши шапку, подякував усїм козакам-товаришам за честь, але не став відмовлятись нї молодостю нї молодим розумом, знаючи, що в боєвий час не до того; замісь того він таки зараз повів їх на купу Ляхів і вже показав їм усїм, що не даром вибрали його за отамана. Почули Ляхи, що вже не переливки, відступили й перебігли поле, щоб зібратись на другім кінцї його. А маленький полковник махнув рукою на чотири свіжі сотнї, що стояли окремо коло самої брами, і грянули відтїля картечю в козацькі ряди; але мало кому дісталось: кулї влучили в козацьких биків, що дико дивились на питву. Заревіли сполошені бики, повернули на козацький табор, поломили вози й багатьох потоптали. Але Тарас в сю хвилю вискочив з засїдки з своїм полком і з криком кинув ся завертати. Все розбісїле стадо, сполошене криком, повернуло ся і кинулось на лядські полки, перевернуло кінницю, всїх зімняло і розкидало.
— Ой, спасибі вам, воли! — гукали Запорожцї. — Служили ви нам у походї, а тепер і на війнї послужили!
І вдарили ще дужче на ворога. Багато тогдї перебили ворогів. Багато козаків визначило ся: Метелицї, Шило, обидва Писарен-
