острим турецьким ножем в груди, але й сам не вберіг ся: тут таки луснула його горяча куля у висок. Звалив його найзнатнїйший з панів, краса стародавнього роду княжого. Стрункий, як тополя, лїтав він на своїм буланім конї і багато вже показав лицарського юнацтва: двох Запорожцїв розрубав на двоє; Федора Коржа, доброго козака, перевернув з конем, стрілив по коневи, а козака засягнув з-за коня списом. Багатьом відрубав голови і руки і звалив козака Кобіту, загнавши йому кулю у висок.
— Ось з ким би я хотїв помірятись, хто дужчий! — гукнув незамайківський курінний отаман Кукубенко.
І припустивши коня, налетїв на нього в заду й так крикнув дуже, що всї, що стояли поблизу, здрігнулись від того нелюдського крику. Лях хотїв раптом повернути свого коня й стати напроти нього, але кінь не послухав: наляканий страшенним криком, кинув ся в бік, і засягнув Ляха кулею з рушницї Кукубенко. Вбила ся в спину між лопатки горяча куля і звалив ся він з коня. Але й тепер ще не піддав ся Лях, все ще силкував ся рубнути ворога, та ослабла рука і впала разом з шаблею. А Кукубенко взяв в обидві руки свій тяжкий меч і загнав його йому в самі поблїднілі уста; вибив меч два білі зуби, розсїк на двоє язик, розтрощив горловий позвонок і
