Голос Хлестакова. Прощайте, янголе моєї душі, Маріє Антонівно!
Голос городничого. Та якже це ви, таки на простім почтовім возі їдете?
Голос Хлестакова. Та я вже звик до цього. В мене голова болить від ресорів.
Голос візника. Тпр… у… у.
Голос городничого. То требаб хоч чим небудь застелити, якимсь там килимком! Пострівайте, я звелю принести килимок.
Голос Хлестакова. Ні, ні, не треба. Це пусте; а то, хай дадуть і килимок.
Голос городничого. Гей Явдохо! Побіжи в комору і принеси найкращий килим — той блакитний перський! Мерщій!
Голос візника. Тпру…
Голос городничого. Та колиж вас сподіватися назад?
Голос Хлестакова. Завтра або найпізніше — після завтра.
Голос Йосипа. А, це килим? Давай його сюди, клади ось так! Тепер давай з сього боку сіна.
Голос візника. Тпру…
Голос Йосипа. З сього боку. Сюди! Ще! Добре! Добре буде! (Бє рукою но килимі). Тепер сідайте ваше благородіє!
Голос Хлестакова. Прощайте, Антоне Антоновичу!
Голос городничого. Прощайте, ваше превосходительство!
Жіночі голоси. Прощайте, Іване Олександровичу!
Голос Хлестакова. Прощайте, мамочко!
Голос візника. Гей, ви, хватські! Вйо! (Чути голос дзвінків).
