Сторінка:Гоголь М. Ревізор (1927).djvu/67

Ця сторінка вичитана

Йосип. Любить він, дивлячись, як що до чого прийдеться. Але наді все любить, щоб його добре прийняли, щоби добре погостили.

Городничий. Добре погостили?

Йосип. Егеж, добре погостили. — От що я, я кріпак, а й на те він дивиться, щоб і мені було добре. Їй Богу! Бувало, заїдемо куди небудь: „А що, Йосипе, питає, добре тебе погостили?“ — „Погано, ваше високоблагородіє!“ — „Е, каже, Йосипе, се не добрий господар . „Ти, каже, „нагадай мені, як приїду“. А я думаю собі (махнувши рукою) Бог там з ним! Я чоловік простий.

Городничий. Добре, добре! Розумно кажеш. Там я тобі дав на чай, так оце ще тобі на бублички.

Йосип. Защо така ласка, ваше благородіє? (Ховає гроші). Хіба вже випю за ваше здоровля.

Ганна Андріївна. Зайди і до мене Йосипе; від мене теж дістанеш.

Марія Антонівна. Йосипе, серденько, поцілуй свойого пана. (З другої кімнати чути легкий кашель Хлестакова).

Городничий. Цс… цс… (Стає на пальці; розмовляється півголосно). Боже вас борони — шуміти! Ну, йдіть вже! Буде з вас!…

Ганна Андріївна. Ходім, Марусенько! Я тобі скажу, я щось побачила в гостя таке, що тільки ми обидві можемо собі сказати.

Городничий. Ну, що вже ви там собі наговорите! Я гадаю, підеш, послухаєш, то хоч вуха затулюй. (Звертається до Йосипа). Ну, друже…

 
ЯВА 11.
(Ті самі, Держиморда і Свистунов).

Городничий. Цс… Як ті лабаті ведмеді загуркотіли своїми чобітьми. Так пруть, немов би чотири ступи товчуть. Куди вас чорти носили?

Держиморда. Був по приказу…