ПЕРША ДІЯ.
(Кімната в домі городничого).
ЯВА 1.
(Городничий, опікун добродійних установ, директор школи, суддя, часний пристав, лікар, два поліцаї).
Городничий. Я запросив вас, панове, длятого, щоби вам звістити вельми неприємну новину — до нас їде ревізор.
Амос Федорович. Як, ревізор?
Артем Пилипович. Як, ревізор?
Городничий. Ревізор, з Петербурга, інкогніто. Та ще з потайним дорученням.
Амос Федорович. Ось тобі й на!
Артем Пилипович. От тобі й на! Не мала баба клопоту!
Лука Лукич. Господи Боже мій! Та ще й з потайним дорученням.
Городничий. Я наче передчував: сьогодня усю ніч снилися мені якісь два незвичайні щурі. Таких, прямо, я ніколи не бачив: чорні і здоровенні! Прийшли, понюхали… і пішли геть. Ага, прочитаю вам листа від Андрія Івановича Чмихова. Ви його знаєте, Артеме Пилиповичу. Ось що він пише: „Любий мій друже, куме і добродію“... (Бурмоче собі під ніс, швидко перебігаючи очима рядки) … „і повідомити тебе“. А! ось: „спішу повідомити тебе, що приїхав урядовець із наказом: оглянути цілу губернію — а особливо наш повіт. (Значучо підіймає палець в гору). Я дізнався про це від найпевніших людей, хоч він і видає себе за приватну особу. Знаючи, що за тобою, як і за кождим, є деякі грішки, бо ти чоловік розумний і не любиш пропускати того, що до рук пливе... (Зупиняється). Ну, тут своє“... то раджу тобі матися на обережности, бо він може приїхати кождої хвилини, якщо вже й не приїхав часом і не живе де небудь інкогніто...
