Сторінка:Гоголь М. Ревізор (1927).djvu/14

Ця сторінка вичитана

дилась страшна анатомія, від котрої виступає холодний піт, навіть у здорової людини«. »Серце розбите, творчість припинена«. Жаліє, що »подружились з ним, вперід не пізнавши його«. В Гоголі хотіли бачити далі автора забавних оповідань, анекдотів, а він думав про »велике діло«. Він стає до боротьби з людською поганню в імя любови чоловіка і віри в його кращі душевні прикмети, а його вважали злобним хулителем. Вони бажали, щоб він далі сміявся, а ту почувся гіркий плач, котрий ціле життя крився під срібним сміхом. Зрозуміли і не лаяли його тільки немногі. Гоголь шукає потіхи в христіянській науці і поїздці до святих місць в Єрусалим (1848 р.). Вернувши, поїхав прямо в рідне село, де серед любої природи й окруження взявся за писання другої части »Мертвих душ«. Переїхавши в Москву, бував постійним гостем в хаті Аксакових, де прочитував перші глави »Мертвих душ«, сам співав і залюбки слухав співу українських пісень. Найлюбіші були йому пісні: »Ой біда, біда чайці небозі«, »Ой ходив чумак сім рік по Дону«, »Ой у полі могила з вітром говорила«. Після довшої поїздки по Україні вертає знову в Москву. Та гасне на очах і тілом і духом. Кидається від ясної надії до чорної розпуки. У хвилі зневіри палить готовий рукопис »Мертвих душ«. Оживає хіба при звуках української пісні і тоді його очі розгоряються. Помер 21. II. 1852. Похоронений в Москві, а на памятнику напис: »Горькимъ словомъ моимъ посміюся«.

***

Гоголь визначався вродженим, високопоетичним талантом, доброю памяттю і живою фантазією. Незвичайним був в нього дар обсерваційний. Умів не тільки дивитися на життя і підглянути те, на що інші звичайно не звертають уваги, але й тонко психольоґічно аналізувати і малювати те життя до найбільших подробиць на спеціяльно український лад, а саме з гумором. Під внішною формою жартовливого оповідання здирав маску з мрачної, сумної дійсности, а ясним сміхом відкривав незримі сльози. Він насміхається з людських хиб, але рівночасно відчуває глибокий смуток ізза споневіряної людської і суспільної моралі, ізза оскверненого багном образу божого