тям та сподівався, що це буде один із найкращих його творів. На жаль зберігся тільки плян драми. Він її читав утомленому дорогою, півсонному Жуковському у Франкфурті. Жуковський спершу слухав, а відтак задрімав. Колиж Гоголь на питання, як подобалась драма, дістав відповідь, що дуже захотілося спати, кинув драму в піч. На короткий час вернув 1839 р. в Росію, і знову виїхав 1840 р. а вернув 1841 р. Важкі недуги, клопоти з ріднею, прикрі матеріяльні відносини, наклепи й докори знайомих, інтриги й злобне шипіння по появі »Мертвих душ« так вплинули на вразливого Гоголя, що вже ні подорожування, ні Італія не дали йому заспокоєння. Тоді доконався в ньому важний душевний перелом. Його опановує думка посвятити себе цілого »святій роботі« над продовженням і викінченням »Мертвих душ«, вважаючи це Пушкиновим заповітом. В дальших частях задумує змалювати людей з ясними й чистими прикметами душі, котрі піднялиб читача до того, що високе й гарне. Та на те, щоб мати право змалювати людей гарних, добрих, чистих, треба самому бути таким, треба стояти вище всіх недостач — треба духово переродитися. Інакше все написане буде мертве й далеке від правди. У тихій христіянській покорі здається Гоголь на волю провідіння. Забуває про все дотеперішне горе й терпіння. Дякує провідінню за всі допусти і вбогість. В нього дозріває думка месіянізму, післанництва божого на землі для відродження як не цілого людства, то бодай його любої країни — Росії. Це можна осягнути і правдиво мистецькою літературною працею.
Здоровля Гоголя поправляється, але творчий огонь пригасає і письменник усю майже свою увагу присвячує питанням релігійним і гуманітарним. В листах просить приятелів, щоб »шукали в нім радше христіянина і людину ніж письменника«.
І знову тяжка недуга і знову важкий удар, та сим разом за болючий. Видрукуванням »Вибраних місць із переписки з друзями« (1847) бажав Гоголь дати вислів свойому сучасному світоглядови. За те стрінула його критика, переважно несправедлива і одностороння, іноді злобна і то від людей найближчих. »Над живим тілом живої ще людини, як сам пише — перево-