Короб. Надзиратель за богоугодними інституціями — Земляника — цілковито, як є свиня в ярмульці.
Арт. Пил. (До публіки). Навіть і не розумію. Свиня в ярмульці?! Де, коли хто бачив свиню в ярмульці?
Короб. (Читає далі) Директор школи наскрізь просяк цибулею.
Лука Лук. Їй же Богу, зроду цибулі в рот не брав.
Ам. Фед. (На-бік). Слава Богу, що хоч про мене нічого нема.
Короб. (Читає). Суддя…
Ам. Фед. От тобі й маєш. (Голосно). Панове, я так думаю, що лист довгий, то нехай його чорти візьмуть, таке паскудство читать.
Лука Лук. Ні, ні!
Поштм. Ні, читайте.
Арт. Пил. Е, ні вже, читайте.
Короб. (Читає). Суддя Ляпкин-Тяпкин високого штибу моветон… (Зупиняється). Знать французське слово.
Ам. Фед. А чорт його зна що воно означає. Добре ще коли тільки мошенник, а то може ще й того гірше!
Короб. (Читає далі). А про те народ хлібосольний і добродушний. Бувай здоров, душа Тряпичкине! Я сам теж, як і ти, думаю вдаритись в літературу. Сумно, брат, так жити, хочеться харчу і для душі. Бачу сам, що треба б чим вищим занятись. Пиши до мене в Саратівську губернію, а звідти в Підкотилівку. (Перевертає листа і читає адресу). Його благородію Івану Васильовичу Тряпичкину, в С.-Петербург, Поштамська вулиця, дім під числом девяносто сьомим, повернувши в двір, третій поверх, праворуч.
Одна з дам. Який несподіваний реприманд!
