Жінка Короб. Від щирого серця вітаю вас, Ганно Андрієвно, з таким щастям.
Люлюк. Маю честь привітати, Ганну Андрієвну. (Підходить до ручки). Маріє Антонівно, маю за честь віншувати! (Підходить до ручки).
Гості в сурдутах, фраках, підходять спершу до ручки Ганни Андрієвни і говорять: „ Ганно Андрієвно“, потім до Марії Антонівни, говорять: „Маріє Антонівно“. Бобчинський і Добчинський проштовхуються).
Бобч. Маю честь привітати.
Добч. Антоне Антоновичу, маю честь віншувати.
Бобч. З благополучним случаєм.
Добч. Ганно Андрієвно!
Бобч. Ганно Андрієвно! (Обидва підбігають разом до ручки і стукаються лобами).
Добч. Маріє Антонівно! (Підходить до ручки). Здоровлю вас. Ви будете в щасті жити, в золотій сукні ходити і всякі делікатні супи їсти і дуже, дуже весело бавити час.
Бобч. (Перепиняє). Маріє Антонівно! Поздоровляю. Дай вам Боже всякаго багацтва, червонців і синка такого мацюпусенького, от такого (показує рукою), щоб можна було на долоню посадити. Еге. І він все буде кричать: уа… уа… уа…
Лука Лук. Маю честь…
Його жінка. (Біжить наперед). А я так зраділа, так зраділа. Кажуть мені: Ганна Андрієвна віддає дочку
