Сторінка:Гоголь М. Ревизор (1918).pdf/75

Ця сторінка вичитана

треба. (Одійшов). Обридли, чорт вас бери! Не пускай, Йосипе!

Йосип. (Кричить у вікно). Ідіть, ідіть собі. Ніколи, приходьте завтра! (Двері відчиняються і висовується якась постать в фризовій шинелі, з неголеною бородою, опухлою губою і перевьязаною щокою; за нею далі видко кілька инших). Геть, пішли! Чого лізете? (Упирається першому руками в живіт, випихаючи його; разом з ним виходить в прихожу, зачиняє за собою двері).

 
ЯВА 12.
Хлестаков п'є воду. Входить Марія Антонівна.

Мар. Ант. Ах!

Хлест. Чого це ви так злякались? Панно красна?

Мар. Ант. Ні, нічого, я не злякалась.

Хлест. (Хизується). Мені дуже приємно, моя панно-красна, що ви приняли мене за такого чоловіка, котрий… смію спитати: куди ви наважились були йти?

Мар. Ант. Я нікуди не йшла.

Хлест. Від чого ж то, примірно, ви нікуди не йшли?

Мар. Ант. Я думала, чи нема тут мами?!

Хлест. Ні, мені хотілося-б знати, від чого це ви нікуди не йшли?

Мар. Ант. Я вам не перешкодила? Ви працювали по важних справах?

Хлест. (Пишається). Так, але ваші очі кращі ніж важні справи. Ви ніколи мені перешкодить не можете, навпаки, — ви можете дати мені тільки саму втіху.

Мар. Ант. Ви розмовляєте по столичному.

Хлест. Задля такої чарівної панни, як ви? Чи можу хоч на хвилину вважати себе щасливим тим, що