Сторінка:Гоголь М. Ревизор (1918).pdf/66

Ця сторінка вичитана

Хлест. От що, Артеме Пилиповичу, зо мною пригода трапилася: в дорозі втратився, чи нема у вас позичити для мене карбованців чотиріста?

Арт. Пил. Є.

Хлест. От і до-речі. Дуже вам вдячний!

 
ЯВА 7.
Хлестаков, Бобчинський і Добчинський.

Бобч. Маю честь освідчитись: громадянин тутешнього міста, Петро Іванович, син Бобчинський.

Добч. Дідич, Петро Іванович, син Добчинський.

Хлест. А, я вже вас бачив. Ви, здається, тоді впали? Як ваш ніс?

Бобч. Слава Богу, не турбуйтесь. Присох, зовсім присох.

Хлест. Ну, й добре, коли присох, я дуже радий тому. (Враз). Гроші у вас є?

Добч. Гроші? Які гроші?

Хлест. Щоб позичити мені карбованців тисячу.

Бобч. Таких грошей, їй-Богу, нема. А може чи нема у вас, Петро Івановичу?

Добч. При собі не маю, бо гроші всі, як самі добре знаєте, покладено в „пріказ общественнаго призренія“.

Хлест. Ну, коли нема тисячі, то хоч карбованців сто.

Бобч. (Нишпорить по кишенях). Чи немає у вас, Петро Івановичу, сто карбованців? У мене всього сорок.

Добч. Двадцять пьять карбованців.

Бобч. Та ви краще пошукайте, Петро Івановичу. У вас там, я знаю, в кишені з правого боку проріха, то може чи не запали в проріху.