не: в дорозі зовсім розтратився. Чи не змогли-б ви мені позичити карбованців триста?
Поштм. Чому ні? Лічу за-для себе великим щастям. З радістью. Ось, від щирого серця готов служить.
Хлест. Дуже вам вдячний. А я, правду кажучи, не можу щоб, хоч і в дорозі, не пороскошувати, та чом же й ні? Як по вашому?
Поштм. Власне так. (.Підводиться, випростується і тримає шпагу). Не смію більше турбувати своєю присутністю… Чи не буде якого наказу, що до поштової інституції?
Хлест. Ні, Нічого. (Поштмейстер кланяється і виходить).
Хлест. (Запалює цигару). Поштмейстер, мені здається, теж дуже гарний чоловік. Перш за все — услужливий. Я дуже люблю таких людей.
Лука Лук. (Випростується, тремтячи підтримує шпагу). Маю честь освідчитись: діректор школи, титулярний совітник — Хлопов.
Хлест. А, прошу, прошу. Сідайте. Чи не хочете цигари покурити? (Подає йому цигару).
Лука Лук. (про себе). От тобі й на! Цього я вже ніяк не ждав. Чи брать, чи не брать?
Хлест. Візьміть, візьміть, цигара дуже добра. Розуміється, не те, що в Петербурзі. Там я курив цигарочки по двадцять пьять карбованчиків сотню — пальці потім цілуєш, коли викуриш. Ось вогонь, закурюйте. (Подає йому свічку).
