Сторінка:Гоголь М. Ревизор (1918).pdf/42

Ця сторінка вичитана

дить у блакитнім і Земляниченківка — теж в блакитнім. Ні, краще я одягну кольорову.

Ганна Андр. Кольорову?! Ти завжди говориш, аби суперечить. Тобі найкраще буде в блакитній, бо я хочу одягтись у палеву; я дуже люблю цей колір.

Марія Ант. Ах, мамочко, вам же зовсім не личить палева.

Ганна Андр. Що? Мені не личить палева?

Марія Ант. Не личить. Що собі хочете, а не личить, бо до такого кольору треба мати темні очі.

Ганна Андр. На тобі! А у мене хіба не темні очі? Навіть чорні. Таку дурницю каже! Як же не чорні, коли я гадаю про собе на трефову кралю?

Марія Ант. Ай, мамочко, та ви ж більше червона краля!

Ганна Андр. Дурниці каже, сущі дурниці. Я ніколи не була червоною кралею. (Розмовляючи ідуть вкупі аж за лаштунки). І вигадає таке неподібне! Червона краля! Бог зна що мелеш! (Коли вони вийшли, двері відчиняються. Мишка викидає з них сміття, а другими дверима входить Йосип з чамаданом на голові).

 
ЯВА 4.
Мишка і Йосип.

Йосип. Куди тут?

Мишка. Сюди, дядюшка, сюди.

Йосип. Постривай, перше дай трохи відсапнуть. Ох, життя моє гірке. На голодний живіт всяка вага важка.

Мишка. А що, дядьку, скажіть генерал швидко прийдуть?

Йосип. Який генерал?