Хлест. Дуже вам вдячний. Я теж не люблю людей двохличних. Прямо вам кажу, мені дуже подобається ваша одвертість і щирість, і я, признаюсь вам, нічого більше не потрібую, аби мені виявили поважання і приязнь, приязнь і поважання.
Служка. Зволили кликати?
Хлест. Так. Рахунок.
Служка. Я ж вчора приніс Вам другий рахунок.
Хлест. Я не повинен пам'ятати твоїх дурних рахунків. Кажи, скільки там всього слід?
Служка. Першого дня Ви пообідали, другого дня закусили сьомгою, а вже потім все чай пили в борг.
Хлест. Дурень. Почав тут вилічувать. Кажи — скільки всього слід?
Город. Та Ви не турбуйтесь: він підожде. (До служки) Геть з очей — тобі пришлють!
Хлест. (ховаючи гроші). І то правда.
Город. Може бажали-б обдивиться де-які місцеві інституції, примірно — богоугодні й инші.
Хлест. А чому ж ні.
Город. А потім подивитесь, як у нас ідуть діла… який лад…
Хлест. З великою охотою, залюбки. (Бобчинський вистромлює голову).
