все там кумаєшся, та крадеш в халяви срібні ложки?! Гляди мені! Що ти зробив з купцем Черняєвим — га? Він дав тобі на мундір два аршини сукна, а ти потягнув всю штуку. Дивись мені, не по чину почав брать. Ну, пішов!
Город. Степане Іллічу. Ради Бога, де вас носить? Що це за нещастя!
Прист. Та я був тут за ворітьми.
Город. От що. Слухайте сюди, Степане Іллічу. Чиновник з Петербургу приїхав. Які там ви зробили розпорядки?
Прист. Все зроблено, як ви звеліли. Квартального Пуговкина я послав з десятником.
Город. Де ж Держиморда, що я його не бачу?
Прист. Держиморда поїхав гасити пожежу.
Город. А Прохоров знов пьяний?
Прист. Пьяний.
Город. Ну, як же це ви могли дозволить?
Прист. Та Бог його знає. Вчора за містом вибухла бійка — поїхав туди, щоб утихомирить, а вернувся, хоч зуби вибери!
Город. Слухайте ж сюди, зробіть так: квартальний Пуговкин, він високий на, зріст, то хай стане на містку для порядку. Та, от ще що: розваліть, яко мога швидче, старий паркан, що біля шевця, і поставте віху начеб-то планіровка. Воно бачите, чим більше руїни, тим відніще діяльність начальства. Ой, Боже-ж мій. Я й забув, що біля того паркану навалено, більше як на сорок підвод, всякого сміття! Що за клятий народ! Не
