Город. Пусте. Друге діло, як би ви з цього робили яку публіку, а то щож? — це хатні справи.
Ам. Фед. Кепське діло заварилось! А я, правду кажучи, йшов до вас, Антоне Антоновичу, щоб попоштувати вас сучечкою. Рідна сестра того песика, що ви знаєте. Ви-ж чули, що Чептович і Варховінський глека розбили, почали позиватись, а мені — це на руку ковінька, просто сказати, роскіш. Ловлю зайців на землях і в того, і в другого.
Город. Батечку мій, не милі мені тепер ваші зайці, у мене інкогніто кляте засіло в голові! Так от і чекаю, що ось-ось одчиняться зараз двері — і шасть…
Бобч. Надзвичайна річ.
Добч. Несподівана звістка!
Всі. Що там так таке, що?
Добч. Несподіване діло. Прийшли ми в гостиницю…
Бобч. (перепиняє). Прийшли ми з Петром Івановичем в гостиницю…
Добч. Пострівайте, Петро Івановичу, я розповім…
Бобч. Е, ні, дайте я… постривайте, постривайте, ви ж так не роскажете…
Добч. Та ви ж зібьєтесь і всього не пригадаєте…
Бобч. Пригадаю, їй-Богу, пригадаю все по черзі. Тільки не перебаранчайте, хай я роскажу. Панове, скажіть, Бога ради, щоб Петро Іванович не перебаранчав…
Город. Та кажіть, Бога ради, що там таке! У мене серце мало не вискочить з грудей. Сідайте, па-
