Сторінка:Гоголь М. Ревизор (1918).pdf/12

Цю сторінку схвалено

Город. Пусте. Друге діло, як би ви з цього робили яку публіку, а то щож? — це хатні справи.

Ам. Фед. Кепське діло заварилось! А я, правду кажучи, йшов до вас, Антоне Антоновичу, щоб попоштувати вас сучечкою. Рідна сестра того песика, що ви знаєте. Ви-ж чули, що Чептович і Варховінський глека розбили, почали позиватись, а мені — це на руку ковінька, просто сказати, роскіш. Ловлю зайців на землях і в того, і в другого.

Город. Батечку мій, не милі мені тепер ваші зайці, у мене інкогніто кляте засіло в голові! Так от і чекаю, що ось-ось одчиняться зараз двері — і шасть…

 
ЯВА 3.
Ті-ж і Добчинський та Бобчинський (обидва вбігають засапавтись).

Бобч. Надзвичайна річ.

Добч. Несподівана звістка!

Всі. Що там так таке, що?

Добч. Несподіване діло. Прийшли ми в гостиницю…

Бобч. (перепиняє). Прийшли ми з Петром Івановичем в гостиницю…

Добч. Пострівайте, Петро Івановичу, я розповім…

Бобч. Е, ні, дайте я… постривайте, постривайте, ви ж так не роскажете…

Добч. Та ви ж зібьєтесь і всього не пригадаєте…

Бобч. Пригадаю, їй-Богу, пригадаю все по черзі. Тільки не перебаранчайте, хай я роскажу. Панове, скажіть, Бога ради, щоб Петро Іванович не перебаранчав…

Город. Та кажіть, Бога ради, що там таке! У мене серце мало не вискочить з грудей. Сідайте, па-