собі нічого смішного або дивного. В товаристві ніхто не намагатиметься смішити інших собою, а сцена повинна бути дзеркалом суспільства…
Обличчя Свахи в „Одруженні“ — один з найживіших і найтиповіших творів Гоголя. Жвавість, яскравість рухів, торохтлива розмова мають бути передусім схоплені актрисою, що виконує цю роль; найменша млявість, важкуватість відразу зіпсують справу. Це баба, напрактикована в своєму ремеслі, її не стурбує ніяка обставина, не збентежить ніяке заперечення; в неї завжди готова відповідь на всяке питання. Дівчина на відданні питає про одного з женихів, чи не п'є він. „А п'є, не перечу, п'є. Що ж робити, — вже він титулярний совітник! зате такий тихий, як шовк“, — відповідає сваха і, щоб утішити, додає: „А втім, що ж такого, що іншим часом вип'є зайве? Адже не весь же тиждень буває п'яний: інший день вибереться й тверезий”. Про іншого вона говорить: „Трошки заїкається, тільки зате вже такий скромний“.
Скільки юмору, яка мова, які характери, яка типова вірність натурі! Та, на жаль, немов нетопирі чудовою будівлею, заволоділи нашою сценою банальні комедії з пряниковим коханням і неминучим весіллям! Це зветься в нас „сюжетом“. Дивлячись на наші комедії і водевілі і вважаючи їх виявленням дійсності,
