мене не зробив би того, що ти. Бачу, що ти діяв з дружби. Спасибі, братику, повік буду пам'ятати твою послугу. (Зворушений.) На ту весну відвідаю неодмінно могилу твого батька.
Кочкарьов. Нічого, братику, я сам радий. Ну, підійди, я тебе поцілую. (Цілує його в одну щоку, а потім у другу.) Дай боже, щоб ти прожив щасливо (цілуються), в гаразді та достатку, щоб діток нажили купу…
Подкольосін. Дякую, брате! Саме тепер лише, нарешті, я дізнався, що то таке життя. Тепер передо мною відкрився зовсім новий світ; тепер я ось бачу, що все це ворушиться, живе, почуває, отак якось парує, якось отак, не знаєш навіть сам, що робиться. А перше я нічого цього не бачив, не розумів, тобто просто був позбавлена всякої свідомості людина, не міркував, не заглиблювався й жив отак, як і всяка інша людина живе.
Кочкарьов. Радий, радий! Тепер я піду, подивлюся тільки, як прибрано стіл, в одну мить вернусь. (У бік.) А капелюх усе-таки краще на всякий випадок заховати. (Бере капелюх з собою і виходить.)
Подкольосін (сам). Справді, що я був до цього часу? Чи розумів значення життя? Не розумів, нічого не розумів. Ну, яке було моє парубоцьке життя? Що я значив, що я ро-
