Подкольосін. Сьогодні восьме число (рахує на пальцях), дев'яте, десяте, одинадцяте… через двадцять два дні.
Агафія Тихонівна. Дивіться, як швидко!
Подкольосін. Я сьогоднішнього дня навіть не рахую.
Подкольосін. Який це сміливий російський народ!
Агафія Тихонівна. Як?
Подкольосін. А робітники. Стоять на самому вершечку… Я проходив повз будинок, так щекатурщик штукатурить і не боїться нічого.
Агафія Тихонівна. Еге ж. Та це в якому місці?
Подкольосін. А ось по тій дорозі, що я ходжу щодня в департамент. Адже я кожного ранку ходжу на службу.
Агафія Тихонівна. А ви вже хочете?..
Подкольосін. Еге. Вибачте, що, може, надокучив вам.
Агафія Тихонівна. Як можна! Навпаки, я повинна дякувати за таке проводження часу.
Подкольосін (посміхаючись). А мені так, далебі, здається, що я надокучив.