Кочкарьов. Нічого не треба, йдіть лише додому. Я вам сьогодні ж дам знати (випроваджує його). Еге, чорта з два, де ж пак! Що ж це таке, чого ж Подкольосін не йде? Це, одначе ж, дивно. Невже він досі поправляє своє стремінце? Чи не побігти за ним?
Агафія Тихонівна (оглядаючись). Що, пішли? нікого нема?
Кочкарьов. Пішли, пішли, нікого.
Агафія Тихонівна. Ах, коли б ви знали, як я вся тремтіла! Такого, справді, ще ніколи не бувало зо мною. Алеж тільки який страшний отой Яєчниця; який він, мабуть, тиран для дружини. Мені весь час отак і здається, що він зараз вернеться.
Кочкарьов. О, ні за що не вернеться. Я закладаю голову, якщо котрийсь з них двох носа тут покаже.
Агафія Тихонівна. А третій?
Кочкарьов. Який третій?
Жевакін (вистромляючи голову в двері). Смертельно хочеться знати, як вона буде висловлюватись про мене своїм ротиком… трояндочка отака!
