Кочкарьов. І Іван Павлович погань, усі вони погань.
Агафія Тихонівна. Невже ж би то всі?
Кочкарьов. Та ви тільки самі поміркуйте, порівняйте тільки: це ж таки,як би там не було, — Іван Кузьмич! а те — що попало: Іван Павлович, Никанор Іванович, чорт знає що таке!
Агафія Тихонівна. Алеж, далебі, вони дуже… скромні.
Кочкарьов. Де там скромні! Забіяки. Найбуйніший народ. Охота ж вам бути прибитою на другий день після шлюбу.
Агафія Тихонівна. Ах, боже мій! Вже це, справді, таке нещастя, що гірше не може бути.
Кочкарьов. Ще б пак! Гірше від цього й не вигадаєш нічого.
Агафія Тихонівна. Так ви радите, що краще взяти Івана Кузьмича?
Кочкарьов. Івана Кузьмича; натурально, Івана Кузьмича. (В бік.) Справа, здається, йде на лад. Подкольосін сидить у кондиторській, піти мерщій за ним.
Агафія Тихонівна. Так ви думаєте Івана Кузьмича?
Кочкарьов. Неодмінно Івана Кузьмича.
Агафія Тихонівна. А тим іншим хіба відмовити?
Кочкарьов. Звичайно, відмовити.
