Сторінка:Гоголь М. Одруження (1938).djvu/54

Цю сторінку схвалено
 
Ява 21
Подкольосін і Кочкарьов.

Подкольосін. А що ж, ходімо й ми.

Кочкарьов. Ну, що, правда, господиня мила?

Подкольосін. Та що! Мені, признаюсь, вона не подобається.

Кокчарьов. От тобі й на! Це що таке? Та ти ж сам згодився, що вона гарна.

Подкольосін. Та так, щось не теє: і ніс довгий, і по-французькому не вміє.

Кочкарьов. Ще чого? тобі навіщо по-французькому?

Подкольосін. Ну, все-таки молода повинна знати по-французькому.

Кочкарьов. Чому це?

Подкольосін. Та тому що… я вже не знаю чому, а все вже буде в неї не те.

Кочкарьов. Ну от, оце дурень один сказав, а він і вуха розвісив. Вона красуня, просто красуня; такої дівчини не знайдеш ніде.

Подкольосін. Та мені самому вона спочатку була сподобалась, але потім, як почали говорити: довгий ніс, довгий ніс, — ну, я придивився, бачу сам, що довгий ніс.

Кочкарьов. Ех ти, догадався, та в дурнях зостався! Вони навмисно торочать, щоб тебе віднадити: і я теж не хвалив, — так уже