Яєчниця. То як же, добродійко?
Кочкарьов. Якої ж ви думки, Агафія Тихонівна?
Фьокла (тихо їй). Скажи ж бо, скажи: дякую, мовляв, з усією охотою. Не добре ж так сидіти.
Агафія Тихонівна (тихо). Мені соромно, далебі, соромно; я піду звідси, далебі, піду. Тіточко, посидьте за мене.
Фьокла. Ой, не роби такого сорому, не виходь, зовсім осоромишся. Вони не знати що подумають.
Агафія Тихонівна (так само). Ні, далебі, піду, піду, піду! (Втікає. Фьокла й Ярина Пантелеймонівна виходять слідом за нею.)
Яєчниця. От тобі й на, і пішли всі! Це що значить?
Кочкарьов. Щось, певно, сталося.
Жевакін. Щось, мабуть, у жіночому вбраннячку… отак поправити щось… манішечку… пришпилити.
Кочкарьов. Щось сталось?
Фьокла. Як можна, щоб сталось! Їй-богу нічого не сталось.
