Ярина Пантелеймонівна. А купець, як схоче, не дасть сукна, от дворянин і голенький, і ні в чому ходити дворянинові.
Фьокла. А дворянин зарубає купця.
Ярина Пантелеймонівна. А купець піде скаржитись у поліцію.
Фьокла. А дворянин піде на купця до сенахтора.
Ярина Пантелеймонівна. А купець до губернахтора.
Фьокла. А дворянин…
Ярина Пантелеймонівна. Брешеш, брешеш, „дворянин!..“ Губернахтор вищий за сенахтора! Розносилася з дворянином! А дворянин, як доводиться, теж гне шапку… (В дверях чути дзвінок.) Немов дзвонить хтось.
Фьокла. Ой лишенько, це вони!
Ярина Пантелеймонівна. Хто вони?
Фьокла. Та вони… котрийсь з женихів.
Агафія Тихонівна (скрикує). Ух!
Ярина Пантелеймонівна. Угодники божі, рятуйте нас грішних! У кімнаті зовсім не прибрано. (Схоплює все, що є на столі, і бігає по кімнаті.) Та скатертина ж, скатертина на столі зовсім чорна. Дуняшко! Дуняшко! (Дуняшка з'являється.) Мерщій чисту скатерку! (Стягає скатерку і бігає по кімнаті.)
Агафія Тихонівна. Ой, тіточко, що мені робити, я ж мало не в самій сорочці.
Ярина Пантелеймонівна. Ой, ма-