Сторінка:Гоголь М. Одруження (1938).djvu/32

Цю сторінку схвалено

Ярина Пантелеймонівна. Та де ж його взяти, того хорошого дворянина? Адже його на вулиці не знайдеш.

Агафія Тихонівна. Фьокла Іванівна знайде. Вона обіцяла знайти щонайкращого.

Ярина Пантелеймонівна. Та вона ж, серденько, брехуха.

 
Ява 13
Ті ж і Фьокла.

Фьокла. Отжеж ні, Ярино Пантелеймонівно, гріх вам даремно наклеп зводити.

Агафія Тихонівна. Ах, це Фьокла Іванівна. Ну що, говори, розказуй! Є?

Фьокла. Є, є, дай тільки дух перевести — так заклопоталась! У твоїй справі всі будинки виходила, по канцеляріях, по міністеріях навешталась, у караульні натинялась — та ти знаєш, матінко, адже мене мало не прибили, їй-богу: стара ота, що одружила Афьорових, як присікалась до мене: „ти сяка та така, тільки хліб перебиваєш, знай свій квартал“, каже. — „Та що ж“, сказала я навпростець, „я для своєї панни, не прогнівайся, все готова ублаготворити“. — Зате вже яких женихів тобі здобула! Тобто, і стояв світ і буде стояти, а таких ще не було. Сьогодні ж декотрі й прибудуть. Я оце навмисне забігла тебе попередити.

Агафія Тихонівна. Як же сьогодні? Голубонько, Фьокло Іванівно, я боюсь.