української сцени (з участю М. Садовського — городничий, І. Мар'яненка — Хлестаков, Г. Борисоглібської — слюсарша, Ф. Левицького — Земляника й ін.) і часто йде на українській сцені, то „Одруження“ тепер виставляється дуже мало, і ми не можемо пригадати хоч скількинебудь визначної вистави „Одруження“ в радянському українському театрі. Таке забуття чудової комедії Гоголя нічим не виправдується, і новим виданням „Одруження“ хотілося б нагадати і театрам, і театральній самодіяльності про „Одруження“ — одну з найкращих комедій російського класичного репертуару.
На закінчення ми хотіли б порекомендувати колективові, який працює над „Одруженням“, обізнатися з такою літературою:
В. Г. Белинский, Критическая история русской литературы (ч. III).
В. Г. Белинский, Письмо к Н. В. Гоголю от 15 июля 1847 г.
Н. Г. Чернышевский, Очерки гоголевского периода русской литературы.
Ол. Олександров
