не пам'ятав, і коли очутився трохи та роздивився, то вже зовсім розвиднілось. Перед ним манячіли знайомі місця, а сам він лежав на даху своєї ж таки хати.
Перехрестився дід, коли зліз додолу. Отаке, чортовиння! Чого тільки з чоловіком не буває на світі! Подивився на руки — всі в крові; глянув у бочку з водою, і лице теж. Умившись гарненько, щоб не налякати дітей, входить він потихенько в хату; дивиться, а діти до нього підходять задки і показують йому пальцями, кажучи:
— Дивись, дивись, мати, мов дурна, скаче.
І справді, баба сидить, заснувши перед гребнем, і тримає в руці веретено, а сама сонна підстрибує на лавці.
Дід, взявши її за руку, потихенько розбудив.
— Здорова, жінко, як ся маєш?
Та довго дивилася, нічого не розуміючи, аж потім вже впізнала діда й розказала, як їй снилось, що піч їздила по хаті, виганяючи лопатою горшки, помийниці… і чорт-зна, що ще таке.
— Ну, — каже дід, — тобі у сні, а мені на-
